А якщо...

А якщо…
Ти повернешся, а я тебе геть не впізнаю
Я прийду, але ти не впізнаєш мене
Все змінилось настільки, що часом я геть не встигаю
І ці зміни повсюду, і нас це також не мине…

А якщо…
Все змінилось назавжди, наскрізно, суцільно
Ми не ті, і не тими вже будем для всіх
Все б закинути, збути…але те нам не вийде, невільно
Як з цим жити? Чи зможу? А ти, ти би зміг?

А якщо…
Ми від втоми зупинимось, не схочем долати цю гору
Просто впадем на камінь, а далі – лиш Бог знає що…
Я в своїх почуттях як у скелі видовбую нору
І ховаюся там…  Зрозумій…те, для чого жила, зараз просто ніщо…

А якщо…
Ми забули все добре, смішне та солодке
Ми смакуємо втрати, і сіль нам смачніша за мед…
А якщо…
Сниться кров, і на пальцях липке щось та вогке
Кожен день – наче згарище чорних прикмет.

А якщо…
Це назавжди?
А якщо
Ми несправжні?
А якщо
Буде гірше?
А якщо
Брешуть вірші….

Обійми, пригорни
І не зводь барикади
У війни
Переможців немає,
всі втратили щось… щось, для когось, заради…

© Ірина Бжезінська