лиш день минув...

лиш день минув, звичайно, що болить

болить аж так, що губиться свідомість

і так кортить набрати номер твій

й прошепотіти: "все гаразд, я поруч"

але не можна, ми тепер чужі

це рішення правдиве й остаточне

і правильне. ми зовсім вже не ті

котрі під місяцем гуляли ночі...

нема романтики, образи, наче лід

крижинкам скували серце моє

я дорікала, ти вже так не міг

ми гиркались, як півні на порозі

я готувала ось такий кінець

хоч так тягнула, ну ще раз, а раптом

але не сталось жодне із чудес

ти був лиш ти, а я - то я... як фатум.

лиш день минув, звичайно, що болить

болить аж так, що хочеться кричати

а ще так хочеться усе оце спинить...

з тобою дихати разом, кохати...

ти прощавай, забудь всі номери

всі витри фото, смски, вірші

люби, хоч не мене, але люби

і будь щасливим...

справжнім, добрим, іншим...

© Ірина Бжезінська