Вона цвіла а я не помічала
Тепер душа мов на вогні казан
Скільки б не грів...вона не закипає.
Мене прокляли пізнії сніги
Коли з дощем сніжинка долітає
Тепер душа мов ніччю береги
Хтось погука а де плисти - не знаю.
Мене прокляла пташка у гнізда
Та. що співає щиро, мов востаннє.
Тепер душа - бездонні небеса
І кожна мить болюча, як прощання.
Мене прокляли квіти і трава
Я їх топтала... може й ненавмисне.
Тепер душа - мов в чорному вдова
Лиш часом чуть...так нібе серце тисне.
© Ірина Бжезінська
Немає коментарів:
Дописати коментар