Бо щогодини, щомиті
Сотні нагод померти
І лиш єдина - жити.
Сотні нагод проклясти
І тисячі - не любити
І ще мільйон - пропасти
І лиш єдина - жити
І навмання почасти
Йдемо по линві світу
Серце боїться впасти
Душа обирає - жити.
І ця весна мов пастка
Долю не обдурити.
Сотні нагод померти
Та лиш єдина - жити.
© Ірина Бжезінська
Немає коментарів:
Дописати коментар