Фатальний день

Сьогодні я – вкрай небезпечна.

Все валиться мені із рук.

Невчасна, хибна, недоречна...

Несу нещастя, наче крук.

Що не торкну – усе невдало.

Що не візьму – летить униз.

Я вже й не знаю, як так сталось.

Й ти відійди. Не стій поблиз…

Сиджу, не дихаю, без руху.

Мовчу, боюся слів своїх.

Для мене день цей – просто мука

Минай скоріш, минай скоріш…

Гроза – мов оберіг душі

Як вітер зірветься із хмар,

І здійме круговерті пилу.

Енергії стрімкої шал

Мене мов пух, візьме на крила.

І я здіймусь понад світи,

Понад кордони та угіддя.

Понад ліси, гаї, сади,

Нестиме вітер без повіддя.

Я відчуватиму, що світ,

Такий прихильний, добрий, щирий.

І ця гроза – лише привіт.

Мій сильний захист від зневіри.

Гроза – мов оберіг душі.

Весь змиє бруд, обпалить рани.

І у суцільній темноті

Освятить шлях новий вогнями…

Люблю ...

Люблю...

Так ніжно і врочисто

Злетять оці слова із губ.

Люблю...

Люблю так щиро й чисто

І в росах губиться цей звук.

Люблю,

Люблю усі світанки,

Що бачила в твоїх очах.

Люблю,

Люблю мов в лихоманці,

Тобою марю в моїх снах.

Люблю,

І почуття мов Сонце

Мене освятить до життя.

Люблю...

Ти Ангел мій і охоронець

Ти мій, все решта – лиш слова…

Пробач...

Пробач, що часом я буваю несмілива

І повна сумнівів, запитань та образ...

Буваю квола й дико нещаслива

Ховаючи страждання в бездну фраз…

Пробач, що в круговерті часу

Буваю я розбита і сумна...

Пробач, що як душа страждає

Я хочу залишатися одна.

Пробач мої недоліки і вади.

Пробач цей світ, що так мене зламав...

Пробач мене, так безкрилу птаху

Що хоче дотягнутися до хмар!

Чекання

Мене вбиває це страшне чекання!

Чекання зустрічі, чекання твоїх ласк...

В чеканні - розчиняються бажання...

Спустошуючи час, кохання, нас...

Чекання блудить, нудить і чекає

Моїх поразок і моїх страждань.

Чекання. Я ненавиджу чекання!

Я хочу все і зразу – водночас!

Не люби мене, не люби!

Не люби мене, не люби!

А скоріше тікай від мене!

Бо в очах моїх гаснуть сни,

А душа моя рветься до неба!

Не люби мене, не люби!

Я мов річка, стрімка та глибока.

Як підійдеш впритул до води,

Змиє хвиля твій розум і спокій.

Не люби мене, не люби!

Я, мов спалах на темному небі.

Не злякають мене дощі,

Я - горю, ти ж згориш біля мене.

Я – мов магія диких трав.

І лікую, й калічу душу.

Можу зцілити безліч ран,

Часом ж, нових додати мушу…

Лиш сміливець сягне вершин!

Лиш розумний віднайде міру!

Не люби мене, не люби,

Як не впевнений в своїх силах!

You are my Sun

You are my Sun,
That fills with light and warmth my every day and night.

You are my Heaven,
Because touch you, my biggest dream.

You are my Air,
Without you I cant do anything.

You are my Life
Just beside you I live!

Ти моє Сонце,

Що наповнює світлом та теплом кожен мій день.

Ти моє Небо,

Бо доторкнутися до тебе, моя найбільша мрія.

Ти моє Повітря,

Бо без тебе я задихаюся і не бачу нічого навколо.

Ти моє Життя,

Бо лиш поруч з тобою я живу!