Ким?

Ким для тебе я буду чи стану
Ким для мене ти будеш, скажи?
Ще зарано, зарано, зарано...
Чи запізно? Літа вже не ті.

Забагато тривог, змов та болі
Завеликий тягар наших знань
І зачасто "але" у розмові
Відмовляєм, вмовляю....прощай!

Або ні, обернись, повернися
Чуєш, серце тріпоче крильми
Розлітаються мрії мов птиці
Я збудилась! Чекаю весни!

© Ірина Бжезінська

Я відцвіла як яблуня узимку

Прийде весна... за тиждень чи за місяць
Хоч ця зима безсніжна й нульова
Лиш кілька градусів вночі йде в мінус
А вдень бува до 10 тепла.

Навкруг всі бігіють розхристані, без шапок
Легенька куртка і вперед, в життя!
Десь бачила новину в неті
Що ніби яблуня десь днями зацвіла....

---

Я відцвіла, як яблуня узимку
Коли довкруг все вимерло на ніц
І лише вітер стукає у шибку
Й вчорашнім листям замітає слід.


І цвіт і сніг, і сміх і гріх то було
Так все невчасно, недоречно це
Як білим цвітом встелене минуле
Що відцвіло і згинуло живцем...


Прийде весна. Все забуяє квітом
А я порожня... Не вберу вінок.
Не буде яблук соковитих й ніжних
Я відцвіла... Сховатись б від думок....


Цвітуть узимку яблуні і груші
Магнолія, калина та айва
Немов востаннє, мов продали душі
За оцю мить .... А потім - тільки мла...

© Ірина Бжезінська

З прийдешніми святами!

Сніжить. Мете. Зима віншує світу.
Встеляє білим села і міста.
Співає алілуя, вчить радіти
Стрічати серцем Господа Христа.

Хурделить день. Морозить ніч до ранку.
Іскряться вогники, палахкотять вогні.
І наче з неба зазвучить колядка
Освітить шлях до ясної зорі.

Чекаєм дива з вірою у серці
Єднаємось довкола добрих справ
І просим в Бога радості для неньки
Для неньки України усіх благ.

За мирне небо дякуєм солдатам
За рідну мову - нації батькам
За ген свободи - Криму і Карпатам
За стяг борні - ОУН і козакам.

Сніжить. Мете. Зима віншує світу.
Вітаєм дім сей, злагоди й добра!
Здоров'я, щастя, теплоти і світла!
І лицарського духу у ділах!

© Ірина Бжезінська

Безсніжний грудень

Безсніжний грудень. Сіро-чорний встид.
Якось все зразу - і трава й болото.
І трохи листя мокрого навзрид.
Трохи мене... Тебе ж нема нітрохи...

Усе за планом. Осінь і зима.
За груднем січень. За весною - літо.
У нас ж не було планів на літа...
А той що був - пішов гуляти світом.

Безсніжний грудень буде без чудес.
Вогні гірлянд на голе чорне гілля
Трохи дощу з пустих вогких небес
Трохи пісень в сире церков склепіння.

© Ірина Бжезінська

Ми як зім'яті фантики

Ми як зім'яті фантики
Просто обгортки, лузга
З'їли роки романтику
Зникли чуття і снага...

Маємо дві самотності
І недомовок гніт
Сходить вже ніч на обрії
Порізно... Ділим світ

Ділимо...Вчора-Завтра
Ділимо твій-моя
Ділимось... втома, заздрість
Спогади, дні, слова...

Ми як зім'яті фантики...

© Ірина Бжезінська

Простіть

Товчемо... Мов воду у ступі
Товчемось на місті. То - ми
Звели барикади на душі
Чекаєм... Глухі та німі!

Все ждемо... на знаки, погоду
Чекаєм на принців й мессій
Чекаєм на волю й свободу
Сценарій знайомий й простий.

Товчемо. Товчемось. Товчеться
У горлі зупинений крик
Коли ж оцей біль вже минеться?
Хто ж то нас прокляв чи прирік?

За що нам ця згода мовчання?
За що толерантність до вбивць?
На своїх ведем полювання...
Здаємо... здаємось.
Простіть...

Товчемо... Мов воду у ступі...

© Ірина Бжезінська

Похмурий ранок

Ранок. Похмурий ранок.
Скільки там? Нуль чи плюс?
Тільки вуаль фіранок
Звуки - це міста пульс.

Тихо. Авто. Ще кілька.
Кава гірчить. Не те.
У листопада лінька
Голі дерева вже.

Виспалась? Ні, не схоже
Книжка, фейсбук, алі
Вечір мене триножить
В неті як у смолі.

День розгортає карту
Фішка. Гравець пішов.
Скільки ще є азарту
Скільки про це розмов.

Ранок. Похмурий ранок.
Скільки там? Нуль чи плюс?
Сукня у тон туману
Шалик - мов легкий блюз.

Очі підкреслю чорним
Губи... Ох ні, зітру.
Слово застрягло в горлі.
Будь. Просто будь. Люблю.

© Ірина Бжезінська