Мій шлях

я сутність попелу й вогню

землі й води незвіданий неспокій
віночок квітів й дикий шум дощу
я - лише мить, а може сотні років
 
моя енергія спадає з диких гір
а вранці росами летить на зустріч сонцю
мене не вивчиш - бо замало буде днів
мене не втримаєш - буде замало ночі

закутана у паморозь весни

я босоніж ітиму в сині далі
а ти лишайся, як боїшся тьми..
і не шукай в словах моїх моралі.

© Ірина Бжезінська

Мовчи...

Мовчи. Нехай бринить ця тиша
Струною туги в сизій далині
Акордами кохання і розлуки
Співай мені. Співай або мовчи.

Мовчи. Слова твої мов пастка
А я не буду вірити тобі
Ти розставляєш пішаків на карті
Я бю конем. Ходи або мовчи.

Мовчи. Новини не цікавлять
Роби як знаєш, але не бреши
Бо час не всі мої загоїв рани...
Не варто пробувать. Повір, краще мовчи.

Гітара, музика і партія у шахи
Простенькі ноти і прості ходи
Це шах, уже нема куди тікати
Ти тут програв, прийми і помовчи.

© Ірина Бжезінська

Відплата - неминуча!

Немов глибока рвана рана
Мені у душу залягла
Та зрада, та страшна омана
Що нарід мій в тенета зла
Штовхає......
І пече і мучить
Мене та кривда, та жага
Але відплата ,- неминуча
За кожну смерть відповіда
Той винуватець,
За кожен погляд, натяк, жест
За ті надміру вже зухвалі
Слова, насилля, біль...той хрест
Вони нестимуть...й їхні діти
Бо що посієш, те й пожнеш
Як хтіли пекла, - то горіти!
Як хтів брехать, то будь мов пес!

© Ірина Бжезінська

Лицарі

О лицарі меча! Хоробрі серцем й духом!

Про вас написані романи та пісні
Ви долі кидали щодень сміливий виклик
Вас край любив, боялись вороги

Вас поважали сильні цього світу

На вас рівнялись діти й юнаки
Жіноцтво ж вам до ніг кидало квіти
За вас молись старші та малі

І лицарям отим довіку шана й слава

І їхні подвиги безсмертні у віках
За честь і націю, свободу і державу
Вже сурмлять збір, і знов повстати час

І стати лицарем меча, щита...або кастрюлі

Та друшляка.... не ті вже вороги
Та й лицарі нові гартують нову зброю
І новим подвигам присвячуєм пісні
 

Нам випав час лихий та благодатний

Коли все на кону... вирішуй, дій
І не чекай що інші прийдуть браття
За честь України прийми священний бій

І сил додасть земля, благословлять мільйони

І ще мільярди душ молитимуться з хмар
За нових лицарів, новітніх вже героїв
І слава нації! І смерть всім ворогам!

© Ірина Бжезінська

Помолились ... і в путь!

Невже на всіх нас сонця стало мало?

Невже на раз землі збіднився пласт?
Невже ми лиш раби в своїй державі?
На своїх луках, на своїх полях?!

Невже на пси зійшли козацькі гасла?

Невже вже перевелись козаки?
Чи не втомились ще все пхати в пащу
Чужих вовків ... ворожої "страни"?

Не треба слів! Нам серце шлях підкаже.

Дай руку, брат. Помолимось, і в путь...
Під прапором свободи і держави
Ми візьмем те, що нашим має буть!

© Ірина Бжезінська

З Новим 2014 роком!

 

Усе найкраще ще чекає нас попереду

І Новий рік, і кожен новий день
Дарує безліч шансів, мрій, доріг та стежок
Мільярди добрих та простих знамень.

У рік наступний ми ввійдемо сміло

З новими планами, із запалом в очах
Хай все вдається легко і уміло
Й ніщо не буде тяжким на плечах.

Бажаю щастя і добра, і дружби, і любові

Хай поруч будуть ті, що варті вас
І  будьте сильні, вправні та здорові
Гартуйте дух, і душу повсякчас.

Нам рік новий додасть і сил, і досвіду

Шампанське в келихах, ще хвилечка лишень
Вітаю щиро вас, І в рік новий без остраху
Ідемо ми, ідемо в новий день!

© Ірина Бжезінська

 

Коли у роті присмак крові .....

Коли у роті присмак крові

І серце, мов підбитий птах
Колоче в стіна клітки - долі
Проснись, проснись! Пробив вже час

Кричати, бігти, голосити

Казати правду! Досить вже
Все пробачати, всіх любити,
Візьміть мечі, візьміть своє!

За все своє горою станьте

Зведіть знамена до небес
Ідіть вперед! Разом - не лячно.
Бо з нами Бог, і це наш хрест

Наш біль, наш сором, ... наша гордість

Наш спадок, що пройшов літа!
Бо з нами честь, бо маєм совість!
Бо ми -  народ! Вони ж - орда!

© Ірина Бжезінська