Краплинка до краплинки...

Кохання...потічок хвилинок часу

Що лине річкою життя з крутих висот.
Води серцебиття - наша надія спасу
Хоч крутить в вирі мул з земних широт...

Свистять вітри, морозить душу холод

Печуть мов у горні гарячі дні...
Краплинки розлітаються довкола
Хтось новий - рідний вже, а рідні - вже чужі...

Шумить ріка, вода-праматір мріє

Про край краси, кохання і добра..
Хоч тріскає земля, моря міліють
Є віра в нас...хоч йдемо навмання.

Краплинка до краплинки й буде море

Слово за слово - й пісня є нова
Добро до доброго - і зникне зло і горе
Сила до мужності - і правда ожива

Бо кожному з нас сил без міри дано

І в кожному є все, що лиш шука...
І серцю серце віддано назавжди
В руці -  рука...

© Ірина Бжезінська

І я і осінь...

 

І я і осінь - ми уже в літах
Ми маємо що берегти, що дати
Як листя осінь сипле по лісах
Слова мої летять...де ж нові взяти?

 

Я люблю осінь, паморозь, дощі...
Липке болото, сірий вечір в парку.
Люблю, коли тут поруч мерзнеш й ти,
І ми разом старієм...й нам не страшно.

 

У осені свої секрети й сховки
Свої таємні мрії...хто ж їх зна...
Вона дає всім те, що вони просять,
А часом й більше, осінь не скупа...

 

І навіть квіти в пізньому саду
Вона нам збереже в яскравих барвах.
Я люблю осінь, в неї свої сни,
І почуття вже зрілі, не примарні...

 

І я і осінь любимо тепло
Останнє сонце, що пестливо гріє.
І ранній вечір і п'янке вино
Ще молоде... із яблук переспілих....

 

Люблю тебе, люблю короткі дні
Стрімкі дощі і прохолодні ранки
Люблю все віддавати й берегти
Tвоє тепло...
і наші фото в рамках....

© Ірина Бжезінська

Ти знаєш, як пахне СВОБОДА?

Ти знаєш, як пахне СВОБОДА?

Це ранок і трави в росі
Малина, гриби ... ех, й  погода!
А в річці - лини й карасі

Ти знаєш, як пахне СВОБОДА?

Сік яблук і слив терпкий смак
Бери скільки схочеш, не шкода
"Вродило" - підтакне чумак.

Ти знаєш, як пахне СВОБОДА?

Водою джерельних Карпат
Дніпром сильним і повноводим
І морем солоним...  краса!

Ти знаєш, як пахне СВОБОДА?

Як кузня і шаблі й куліш
Як добрий і щедрий господар
Свій дім, своє поле, свій кіш...

Ти знаєш, як пахне СВОБОДА?

Хлібами весільних застіль
І образом під рушниками
І спів.. що летить звідусіль.

Ти знаєш, як пахне  СВОБОДА?

Як в полі жита налились
І поле колише, мов море,
І дихає, й з вітром летить.

Ти знаєш, як пахне СВОБОДА?

Як тюрми, суди, табори
Як людом набиті вагони
Що їдуть кудись в нікуди....

Ти знаєш, як пахне СВОБОДА?

Як книга на мові своїй
Цупкі сторінки і тривога
За нарід... з шевченкових днів

Ти знаєш, як пахне СВОБОДА?

Від пилу аж подих підвів
Знов вибух, вогонь, біль і втома
Лиш погляд... і не треба слів.

Ти знаєш, як пахне СВОБОДА?

Як ліки, лікарні й швидкі...
Здоров'я, життя, сила й врода...
І сльози гарячі й липкі...

Ти знаєш, як пахне СВОБОДА?

Як цвинтар... і сотні хрестів
Убитих за те, що незгоден
І діти... без хліба й батьків.

СВОБОДА - це долі і віхи

Це сотні життів й молитов
Це мамині струджені руки
І татове всім: "Будь здоров"

СВОБОДА це край калиновий
Історії, фрази, рядки...
І прапор, й лелеки у полі..
І з фронту короткі листи...

Все те, що у душах і серці
Все те, що одвіку і нині
Й назавжди ... в житті круговерті
СВОБОДА, ЛЮБОВ, БАТЬКІВЩИНА.

© Ірина Бжезінська

Сезон прощання....сезон дощів

Усе просякнуте прощанням
Неначе краплями дощу

Зважніли дні, зважніли ранки

Розмились замки на піску

Холодний вітер б'є в обличчя

І не сховатись, не втекти

Я мушу йти.. цей день незвичний

Сама в собі...на самоті

Прощання так журить і мучить

Ось телефон, дзвінків нема

Важке все те, що неминуче

Пусті обіцянки й слова

Що ти хотів? Що ти отримав?

Що я знайшла? Що віддала?

Все це в єдину мить спинилось

І линув дощ... прийшла гроза

Прощай...іди з думок назавжди

Вже біль притих...весь бруд осів

Не має сліз, не має правди

Сезон прощання... 

Сезон дощів...

© Ірина Бжезінська

Перемога або смерть

хвилини котяться мов град

лишаючі болючі діри
в душі,
нема шляху назад
усюди смерті, біль, могили...

герой у двадцять

в тридцять п'ять...
герой посмертно і навіки
і стрічка чорна...парастас
нові державні наш віхи...

гримлять бої й церковні звони

день, ніч, молитва...й знов вперед
ідуть на подвиги герої
там - перемога або смерть

© Ірина Бжезінська

Зненавиди мене

Зненавиди мене, мені  так буде легше

Збагнути хто ти є, і хто ти є мені

Кляни мене ,свари, бреши, тобі ж не вперше

Розбий цей рай дрібної метушні

Пусти на волю гнів, роздратування, жалі

Не бійся ранити, не бійся проклясти

Так стімко проминуло наше ралі

Ми вже на фініші, розбиті  я і ти…

Як хочеш – вдар, побий дарунки й посуд

Порви всі фото, витри телефон

Зненавиди мій голос, запах, погляд

І я забуду все… так ніби то був сон….

© Ірина Бжезінська

Твоє життя (пісня)

Коли все просто не так

І ти не бачиш свій шлях

Коли все навкруг чуже

І кожне слово не те

І кожний день як в пусте….

Ти все кидай і тікай

Ніщо ніде не благай

А просто серце відкрий

Ні будь ні добрий ні злий

Все зайве викинь і змий

ПРИСПІВ:

Не возвеличуй, не кляни

Чуже віддай, своє візьми

І просто, просто ЖИВИ!

І біс і Бог заодно

Ти ж пий життя як вино

Смакуй  його аж по дно

--

Зірветься влітку гроза

Впаде на очі сльоза

Що відбулось, то пройшло

Що не збулось, відійшло

Вже ранок стука в вікно

Буяє зеленню гай

Квітує літній розмай

Життя мудріше за нас

Все зайве викине час

Ти або в грі, або пас!

© Ірина Бжезінська