З вдячністю за любов та розуміння

Я вірю, тобі важко зрозуміти

Моїх думок політ, їх глибину.

Я лише вчуся плакати й радіти

І чом ти ще зі мною – не збагну.

Не гнівайся на примхи та негоди.

Я вредна, але в цьому є свій смак.

Я вся твоя, хоч прагну я свободи

І я люблю тебе, хоч не говорю так…

І я завжди ціную дружбу твою.

Твою увагу, ніжність твоїх слів…

Повір, що я б вже не була живою

Якби ти мене так не розумів!

Я не боюся болю…

Я не боюся болю…

Боюся зради…

Боюсь, що ти мене забудеш

Й шукатимеш солодшої принади

Я не боюся смерті

Боюсь життя

Коли весь зміст затертий

Й не знаєш, чом в цей світ прийшла

Я не боюся крику

Боюсь кричати

Тамую крик в душі

Але боюсь забути і змовчати…

Я не боюся крові

Боюся черствості. Боюся перепон

Що люди самі собі зводять

А потім потрапляють в цей полон…

Я не боюся болі!

Боюся лишитись без…

Як збережу я гідність, розум, волю,

То лишиться в душі вогонь небес…

Шанс вижити...

Допоки серце б’ється

Ще маємо ми шанс
Втекти у світ від смерті.
Та є один нюанс.

Коли життя не дише,

Коли в душі печаль,
Лише Любов покаже
Нам цю безмежну даль.

Скоритись чи піднятись?

Спинитись чи іти?
І скільки ще чекати?
Шукати й не знайти?

Усі знання безмежні.

Весь світ не перейти.
Лиш в почуттях ти знайдеш
Все істинне в житті.

В житті хвилина –подих

Не втримаєш, не жди.
Життя проходить поруч
І ти собі іди… 

Бажання правди...

От лише нещодавно я дозволила собі говорити правду. Свою правду. Те, що я думаю про себе, про людей, про життя... Раніше якось боялась образити, боялась помилитися, боялась ...
А почала я з себе. З того, що сказала, що я пишу поезію...

Game over...?

Оце і все? Невже Game over?

Ти зник. Не пишеш. Я не та?
Звичайно, знаю я твій номер
Та в серці наростає пустота…

Не встигла вимріяти щастя

Світанки, ночі й дні удвох…
Нам не судилося стрічати
Game over? Все, переполох!

Душа розхристана страждає.

Мовчу. І телефон мовчить.
Рої думок мене з'їдають.
А в вухах - голос твій дзвенить.

Так мало часу доля дала

Щоб все сказати, все змогти..
Лиш дев’ять днів…Це так замало
Щоб в серці іскру віднайти…

Отож Game over. Я приймаю

Цю гру. І спалюю мости.
Я не кляну, не нарікаю…
Але сумую. Подзвони…

I miss you

I miss your compliments...
I miss you, I miss your voice.
I think of you all time, my dear.
And will be proud of your choice!

Сповідь...

Про що я буду шкодувати

Як сонце спалить два крила…

Про що захочу пам’ятати?

А що відпущу в небуття?

Я шкодуватиму, що вчасно

Не всім сказала, як люблю.

Про те, що дуже, дуже часто

Робила кривду без жалю…

Про те, що слів гострила зброю

До тих, кого завжди ждала…

Про те, що віддавалась болю

Не бачачи краси життя…

Я шкодуватиму, що рідко

Була відверта в молитвах.

Я шкодуватиму, що грішна

Цей день – немов в душу цвях.

Я не боюся. Не чекаю.

Хай буде так, як схоче світ…

Я всіх від себе відпускаю

Скидаючи тілесний гніт…

Коли прийде година світла,

Як сонце спалить два крила...

Нічого не візьму з собою.

Я просто зникну в небуття…