Сповідь...

Про що я буду шкодувати

Як сонце спалить два крила…

Про що захочу пам’ятати?

А що відпущу в небуття?

Я шкодуватиму, що вчасно

Не всім сказала, як люблю.

Про те, що дуже, дуже часто

Робила кривду без жалю…

Про те, що слів гострила зброю

До тих, кого завжди ждала…

Про те, що віддавалась болю

Не бачачи краси життя…

Я шкодуватиму, що рідко

Була відверта в молитвах.

Я шкодуватиму, що грішна

Цей день – немов в душу цвях.

Я не боюся. Не чекаю.

Хай буде так, як схоче світ…

Я всіх від себе відпускаю

Скидаючи тілесний гніт…

Коли прийде година світла,

Як сонце спалить два крила...

Нічого не візьму з собою.

Я просто зникну в небуття…