Двобій і часом

лапала час, триножила, тримала

він ж утікав, дражнив мене й зникав
а я шукала..наче ту примару
поміж старезних й ветхих диких скал...
 

годинник, ніч, а потім знову ранок

він брав на кпини...він вже, а не я
мене зацьоковував...між інших полонянок
лічила дні... і вірила в дива

двобій на смерть, і я його програю

хоч борсаюсь до сили, до країв
собі вина востаннє наливаю
і гострю ніж...з дошкульних метких слів

не заарканю...й ти мене не зломиш

поглянь у очі...що ти бачиш там?
я спорожніла, наче сон дівочий
в якому гріх обміняно на крам

минають хати, люди і планети

дороги, церкви, і ліси й поля
мій візаві ... у дивних амулетах
де серце - стрілка,
тікі-так...
тільки так...
доля.

© Ірина Бжезінська

Вже відболіло...

Ти думаєш мені болить?

Ти хочеш бачити мене слабку і кволу?
Сміятися із моїх сліз
Стирати гідність мою в порох….
 

Ти розчаруєшся…

Бо я
Вже нечутлива до негоди
І до брехні, і до страждань…
Вже я не я…
Вічність природи…
 

Мине усе

І радість й горе
Як дим летить… і ми туди ж
Хтось вгору…
А інший - вбік… уздовж …

Манить

Мене щось більше 
Ніж дасть мені земне життя
Вже не болить,  я стала інша
Прости, прощаю…

Я пішла

© Ірина Бжезінська

----

 

В нас різні ідеали...різні долі
Інакше бачимо і дивимось на світ
Та хтось сказав що все по волі Божій
І не керує світом чоловік....

 

А значить нам судилося зустрітись
І що написано на долі - не минеш
Якими б нам стежками не ходити
Що в серце влізло, вже не проженеш.

 

Чи то є кара, чи дарунок хто зна
Не нам про те сушить свої уми...
Нам все можливо... і так мало можна
Втрачати легко, важко берегти....

 

Минає день, надходить час молитви
Слова як риска...сума цього дня
На зараз все, скінчилась і ця битва
Та щось не спиться...
Що за чортівня...

© Ірина Бжезінська

Моя перемога

 

Не кожен виклик я приймаю боєм

Хоч люблю перемоги дикий шал…

Та не впиваюсь силою і болем

Бо навіть час…. не всіх злікує ран

 

Хай думають, що хочуть… відступаю

Не моя зброя шершні,блуд, розбрат…

Зробила вибір...Я, - свій меч ховаю.

Спалю трофеї, .... й буде менше втрат!

© Ірина Бжезінська

Ніч на війні

 

Минула ніч… в тривозі та безсонні

У вибухах та спалахах війни….
І, слава Богу, що приходить ранок
А ми отут… і ми іще живі…
 

Не спиться тут… лиш губиться реальність

І падаю в глибокий темний яр…
Не сняться сни… для нас це вже банальність
День, ніч й гвинтіка-друг Зброяр…

Світає…вистріли і птаство…

І лісу шелест…. Й канонади шум…
Земля моя…яка ж вона прекрасна!
Не знищить ворогу оцю її красу!

Затихло… хто-зна що там буде далі

А поки спокій – напишу листа
«Синочку, знаю, помагаєш мамі…
Я тут за вас….а ви – моє життя.

© Ірина Бжезінська

Музика...

На кожен настрій і на кожен день

Знайдеться музика, мелодія і ноти
На кожне почуття - з мішок пісень..
Ти ніби сам, а музика - навпроти.

Ми з піснею живемо у душі

Із нею сміємося і радієм
Буває тужимо і плачемо вночі
Де б ти не був - а музика зігріє

В піснях наша історія живе

Козацька слава й Тарасове слово
Звучить мелодія...й туманом вдаль пливе
Лунає музика... і так мені чудово!

© Ірина Бжезінська

 

Я зла

Я зла...

на тих, хто собі не економить
а з когось останнє здирає...

Я зла
на тих, хто гарно й багато говорить
а що говорив ... хто ж згадає...

Я зла

коли брешуть,
ще  більше, як брешуть за очі

Я зла
коли зверхньо
говорять... хоч самі душею - голота

Я зла

коли лінь
перекреслює долі й години

Я зла

коли молодь
сидить в кабаках й тихо гине

Я зла коли холод

й не має маршрутки додому

Я зла

коли хожу по колу
а - вихід давно всім відомий....

Я зла

це життя
вчить нас каятись
й з Богом вітатись

Я злюсь

Маячня! Але знай

Я  так люблю

сміятись!

© Ірина Бжезінська