суботу, березня 05, 2016

А чи буде легше

 
А чи буде легше
А чи буде краще
Що несе прийдешнє
Де ж те світле щастя?

А чи буде просто
А чи будем бути
Замикає простір
Мрії атрибути

Зводить мури гострі
Розтина траншеї
Розкидає кості
Закриває двері

Закриває вікна
Замикає серце
І глуха молитва
Тихо в скороню бється

Віра вже на денці
Сил на все бракує
Днів летить шаленство
Все чомусь дратує

Гамір й лицедійство
Підступи і зради
Наче в мелодрамі
Без кінця, без краю...

А чи буде легше
А чи буде краще
Що несе прийдешнє
Де ж те світле щастя?

© Ірина Бжезінська

четвер, лютого 11, 2016

Будь що буде...



Агонія. Страшний пекучий біль
Злий трунок вже скував думки та рухи
І та солодка мрія-далечінь
Вже так далеко... Не зове, лиш мучить

Знов запитання поруч, як й тоді
За що, чому, ну як, ну як так сталось
Гудять суворо стомлені вітри
По небу скрізь шугають сірі хмари

Так хочеться цитат і коньяку
І мудрості, а часу так замало
Ми все розтратили, розпили, рознесли
Тут нам уже нічого й не зосталось.

А далі лиш прощання довгий шлях
Розбитий віз, що котиться в нікуди
Агонія. Прощаємось на раз
А далі будь що буде....
Будь що буде...

© Ірина Бжезінська

неділю, січня 31, 2016

Вже й рік минув...



 
вже й рік минув
важкий похмурий рік
вже й лік змайнув
зозулькою ку-ку і втік
вже понад рік
хтось врік нас
точно врік
жахливий рік іде на новий лік....

Лиш сипонув печаллю на поріг
І сон приправив полином та маком
Забрав усе, що винести зумів
Лишив порожні очі, сиві хати

Дерев в той рік посохло у саду
Край маминої хати впала вишня
Куди не глянь - усе не до ладу
Усе прокляла зла невтішна тиша

Лежить торішня скошена трава
Прикрита вбого від дощу та вітру
Шепоче серце стомлене слова
Прості і щирі мамині молитви...

Дитяче тихе " Ти ще на війні?"
Вже понад рік не бачились удома
Тут все уже інакше, ми - іні
Вже все не так і так не буде знову.

А кожен день пряде нові жалі
Висмоктує життя, краде хвилини
Я просто бранка, що по битім склі
Іде та йде, і біль цей вже рутина.

Той рік за два, за три із мене зняв
І сліз і сил... Не обійти, не перескочить
Ніхто й не знатиме як їсть людей війна
Як жалить, як кусає, рве та точить.

© Ірина Бжезінська

суботу, січня 09, 2016

Життя - це будинок

Хтось скаже: життя - то дорога,
А інший - життя,  наче сон
Комусь це спокута та доля
Землі й тіла куций полон...

Для мене ж життя як будинок
Що дали - кладемо униз
Фундамент це гени, це спадок
Це тато і мама, це рід.

А далі цеглинки, дощечки
Хвилинки, знайомства, знання
Всі ранки, всі дні та всі нічки
Тут втрати і всі надбання.

Рядочок росте за рядочком
Хтось вгору іде, а хтось - вшир
Одному важливі віконця
Хтось двері заб'є, лиш поткнись!

В цій хаті на стінах картин
Усе в образах, рушниках.
А там - брудно, холодно, сиро
Так темно-претемно, що жах!

Отам, глянь, шикарні палаци
А тут - скромні хижі стоять
На що вистачало завзяття
Які ідеали манять...

Буває, й сусіди поможуть
А можуть й нашкодити, так
Тут кожен уже на що годен.
Вже хто на що вчився, отак...

Часом, треба щось рехтувати
Буває - й змінити пора
Росте наша внутрішня хата
І повна комора добра!

Для мене життя як будинок
Він встоїть, у бурі і сніг
У грози, негоди лихії...
Він встоїть, він - мій оберіг.

© Ірина Бжезінська

четвер, січня 07, 2016

Христос ся рождає! Славімо його!


 
Мої дорогенькі, рідненькі, найкращі!
Хай в серці розквітне кохання та щастя
Хай поруч завжди будуть друзі і Бог
Бажаю вам жити без зрад та тривог.
Бажаю у кожну домівку й хатину
Тепла і дитячого сміху в родину.
Добробуту, злагоди, сили й наснаги
Творити дива та епічнії саги.
Шануйте батьків, дідусів та бабусь
Їх вік та їх мудрість для вас, не комусь.
Шануйте колег, своїх друзів й друзяк
Без них кожен день - ніц не вартий мідяк.
Глядіть на дітей, їх забави та втіху
Живіть як птахи, віддавайтеся сміху!
Ловіть кожну мить та карбуйте у пам'ять
Не слухайте всіх, що вони на тім тямлять!
Ви мрійте, бажайте і йдіть до мети
Бажаю нам злету й стрімких перспектив
Щоб ми дочекались коханих з війни
Щоб був у нас спокій, щоб був у нас мир.
І ще б всім здоров'я на довгії роки
Живіть та радійте без бід та мороки!
Віншую на щастя твого та мого
Христос ся рождає! Славімо його!


© Ірина Бжезінська

середу, січня 06, 2016

Сумне Різдво




Пшениця вариться. Далебі, ще з годину.
Озима, чорна, сильна і тверда. 
Не яра. Вушка ось відкину
Хай остигають... Вже кипить вода -
Узвар із грушок, яблук, сливок
От смакота! Тепер до пампухів
Люблю з троянди,  й пудрою посиплю
На кухні спекота, не треба й кожухів.
В макітрі мак чекає свою чергу
Тру, тру... аж білий стане сік
Горішки, мед. Як час біжить шалено!
Вареники з капусти ... всьому лік
Тримаємо... Дванадцять до вечері
В нас буде страв.. і голубці і борщ
Пісний, і ще салат з селери
Чого б і ні, як є то є... Отож
Готуємось...

Під скатертину сіно і часнИчки
Вберусь у стрій, коралів низок дві
В нас тепло, грає вогник свічки
Зібрались при вечері, при Різдві

Вечірня зірка сходить під Донецьком
Ну хоч не двадцять (-), славонько тобі
Чим ти вечеряєш?  Чом он так далеко?
Чом так невесело Різдво іде у дім.

Війна розвела долі і родини
Забрала радість, спокій... Коляда
Туди на Схід зі Львова тужно лине
Як оберіг. Хай й в вас будуть свята

Зберіться там також разом до столу
Складіть молитву, щиру і просту
За мир, родину. Хто в дорозі, в полі
В окопі, в танку, в бліндажі, в бою.

За матерів, посИвілих до часу
За діточок, без батьківських порад
І за дружин, що десь там тихо плачуть.
В сумне Різдво... Веселих свят, солдат!


© Ірина Бжезінська