Життя - це будинок

Хтось скаже: життя - то дорога,

А інший - життя,  наче сон

Комусь це спокута та доля

Землі й тіла куций полон...

Для мене ж життя як будинок

Що дали - кладемо униз

Фундамент це гени, це спадок

Це тато і мама, це рід.

А далі цеглинки, дощечки

Хвилинки, знайомства, знання

Всі ранки, всі дні та всі нічки

Тут втрати і всі надбання.

Рядочок росте за рядочком

Хтось вгору іде, а хтось - вшир

Одному важливі віконця

Хтось двері заб'є, лиш поткнись!

В цій хаті на стінах картин

Усе в образах, рушниках.

А там - брудно, холодно, сиро

Так темно-претемно, що жах!

Отам, глянь, шикарні палаци

А тут - скромні хижі стоять

На що вистачало завзяття

Які ідеали манять...

Буває, й сусіди поможуть

А можуть й нашкодити, так

Тут кожен уже на що годен.

Вже хто на що вчився, отак...

Часом, треба щось рехтувати

Буває - й змінити пора

Росте наша внутрішня хата

І повна комора добра!

Для мене життя як будинок

Він встоїть, у бурі і сніг

У грози, негоди лихії...

Він встоїть, він - мій оберіг.

© Ірина Бжезінська