понеділок, лютого 13, 2017

Коли...


коли летить все шкереберть
й бракує кисню у повітрі 
і все вирішує момент
або вперед, або ступися

коли за хвилю вже фінал
паде як фатум, як прокляття
ось-ось почнеться пишний бал
а в мене ще немає плаття

ще список непочатих справ
а часу як завжди замало
хтось би усе начарував
та не мені, але не зараз

я зупинюсь, земля і вись
такі врочисто неймовірні
коли летить все шкереберть
мене врятує просто віра...

суботу, лютого 11, 2017

МИ!



А ми такі ж незграбні в своїх мріях
І ще до піру віримо в дива
І любимось і сваримось без міри
Цілуємось на вулицях в уста.

Регочемо, лоскочемось, дурієм
Тримаємось за руки просто так
Говоримо лишень про те, що нині
Ховаємось в кав'ярнях по кутках.

На вечір п'ємо каву з шоколадом
На ранок круасани й чорний чай
І губимось серед старих кварталів
Й знаходимось ... у візаві в очах.

Такі дорослі та неначе діти
Бешкетні, норовливі, запальні...
Холодні ще, лиш трішки відігріті...
Навпіл лиш Я ... та разом ціле МИ!

© Ірина Бжезінська

четвер, лютого 09, 2017

Музика


Накришу з тиші полумисок нот
І повні пригорщі нагорну, аж до краю
Хай такт між пальцями повітрям прослизає
Та венами мелодія тече.

Бринить у звуках риска-горизонт
Зринає ввись стрімкий пейзаж вечірній
І так все урбанічно і безсильно
Й так безталанно, наче вчусь лише...

Нехай звучить... Фальшиво, невпопад
Часом заголосно, часом лише ледь чутно...
Часом у радості, в любові чи у скруті
На самоті ... чи серед людних площ

Нехай звучить...
Й кружляє вихор нот...

© Ірина Бжезінська

понеділок, січня 02, 2017

Вітаю з НОВИМ 2017 РОКОМ!


Вже хазяйнує Новий рік
І новий старт дарує мріям
День мов завмер, замовк, застиг
Чекає дива… просто дива.

Блікують радісно вогні
Гірлянди-водоспади сяють
Ялинка шелестить у сні
Наспівує на щастя й радість.

Най буде безліч гарних днів
Хай будуть поруч добрі люди
Лишімо ненависть та гнів
Та буде мир по всіх усюдах.

Хай будуть посмішки і сміх
Добробут, злагода, здоров’я.
Нових незвіданих доріг
Прихильність і опіка Божа.

Хай наша сила лиш росте
Хай наша віра лиш міцніє
Хай добрих справ вінок цвіте
Й розквітне рідна Україна!

© Ірина Бжезінська

пʼятницю, грудня 23, 2016

Найдовша ніч

Найдовша в році ніч
Тепер піде на весну
Хоч морозець скрипить
Але в душі так тепло.

Щодень хвилину-дві
Затримається сонце
Глядиш, уже і дні
Такі весняно довгі.

Летить шалений час
Запалює планети
І наче гордий птах
Завжди високо в небі.

Не зловиш, заманиш
Лиш оку мило глянуть
Ми біжимо за ним
А він про нас й не знає.

Тік-так, дін-дон та дзінь
На коліщатках справних.
Й зимових володінь
Розтане дивна казка.

© Ірина Бжезінська

середу, грудня 21, 2016

Як чекають із війни...




Я знаю, як чекають із війни
Як дні мов шиби кришаться на скалки
Як ніч пірнає в каламутні сни
Тривогою встромля в колеса палки.

Як несмакує кава і життя
І трусить та морозить до судоми
Коли в новинах згадують місця
Де наші, де свої стоять в облозі.

Постійно з телефоном у руках
Незмінна невідомість та питання
Щоб не було, завжди мов на голках.
Де б не була, лише одне чекання...

Я знаю як чекають із війни...
Я знаю, та бодай його б не знати
Дай Боже сили просто перейти
І потім не клясти, не нарікати...

© Ірина Бжезінська

пʼятницю, грудня 09, 2016

Сум'яття





А більшість негараздів лиш сум’яття
Лиш метушня, луска, туман та дим
І завтра вірю, знаю, буде краще
Якщо є завтра, а у нім є ми.

Гротескно нам щодень дарує міфи
Трагедії, комедії та фарс.
Тут здобич рвуть, кусають люті грифи
Там в небі яструб щойно пролітав.

А все так просто, так банально просто
І так надскладно, що й не поясниш.
Життя - прекрасне, істини – відносні.
Є тільки мить. Одна єдина мить.

А день диви, змінив вже гнів на милість
Так потепліло, начебто весна
Легенький дощик моросить несміло
Всі поспішають… Зустрічі. Діла.

Дивилась за вікно – здавалось, злива
Промокну аж до нитки у момент.
Виходжу, а навколо так красиво
Казковий вечір й місяць як акцент.

Бо більшість негараздів лиш сум’яття
Лиш метушня, луска, туман та дим
І завтра вірю, знаю, буде краще
Якщо є завтра, а у нім є ми.

© Ірина Бжезінська