Осене, я тебе вже люблю

Осене, я тебе вже люблю
З першого дня, з першої айстри, чуєш?
Цей теракотовий смуток, тумани, росу...
Ти неймовірна! Ти вабиш, тримаєш, чаруєш!

Осене, може давай на "ти"
Нам по дорозі, я знаю, ти знаєш також
Скинемо спогадів листя із висоти
Трохи поплачем дощами над болем невдачі

Осене, осене... шалі, шкарпетки, плащі
Ранки холодні та спека в обідні години
Вже не почуєм пташок... Не співають вони
Лиш гул машин застряга у пустій павутині

Осене, я тебе вже люблю
Ми ніби роки знайомі, давай святкувати!
Ти дуже вчасна... Пригубим вина з кришталю
Й будем всю ніч про спекотні часи пліткувати...

© Ірина Бжезінська

Днів пелюстки

Я не знаю, що буде потім...
Після смерті, чи післязавтра
Вітер листя жбурляє в очі
Й носить небом похмурі хмари

Зараз осінь, і це, - мов кара
Наче вирок, як постріл в серце
Ми чекаємо літа... марно
Відганяєм цей день, як вперше

Скільки всього... мине, не верне
Скільки часу... розтане, зникне
Скільки слів ... а почути важко
Скільки душ... а душі не видно!

Я не знаю, що буде потім
Після смерті чи післязавтра
Я не вмію спиняти потяг
І не маю секретів щастя

Просто ранок немов кульбабку
У долоні зловила хутко
Просто вчуся... жити й кохати
Просто сипляться днів пелюстки...

© Ірина Бжезінська

Балансую

Балансую... край серця - край линви
Лиш вперед, не дивитися вниз!
Балансую... Своїми-чужими
Щастя - горе, то згуба чи приз?

Часом хочеться просто спинитись
Не дивитись вперед і не йти
А стрибнути униз, розчинитись
У вчорашніх помилках, як в сні...

Не боротись із вітром і словом
А піддатись...Хай буде, як є...
Назавжди чи отак тимчасово
Я втомилась... Зламалась. Пече.

Балансую... Край серця - край линви
Треба йти. Просто треба і край!
Хай нуртують навкруг чорні зливи
Знизу - пекло... Десь може є й рай.

Хвиля слабкості, жалю та смутку.
І дорога.... шляхи без кінця
Хтось подасть кусень хліба чи руку...
І я втримаюсь.... Буду жива!

© Ірина Бжезінська

Буде гроза...

Вже й по дощу. Знов сонце і задуха.
За мить - стемніло... Нас це не мине
Буде гроза... Вода, немов сивуха
Біжить, стікає, топить і жене

Жене вперед... Хоча, хто годен знати
Куди веде дорога ця, життя?
Це ж лише дощ... Йому б лише тікати
А нам - ховатись хутко в укриття.

Ховатися...погода, ціни, люди
Чиїсь поради, хто б це і куди
Ховаємось від болі і облуди
Ховаєм серце, дістаєм шипи...

Буде гроза...

© Ірина Бжезінська
 

А у сорок хіба кохають?

А у сорок хіба кохають?
А за сорок хіба живуть?
Літо поспіхом сходить на ніц
Серпень. Мудрі вже зиму ждуть.

Я мов яблуня - не вродила
З'їла гусінь плоди та цвіт
Навесні я чекала дива...
Вже змирилась. Живу як всі.

Ночі холодом трусять листя
Душу шарпає вітер й дощ
На гілках всохли птацтва гнізда
Самота потребує площ...

Я стояла вже не чекаючи
Просто точка, жива мішень
Ти ж з'явився неначе марення
Як останній ще теплий день

І ураз все заграло барвами
Закрутилось як дзиги вир
Хто тепер я? Квітує папороть
Плаче мавка та виє звір...

А у сорок хіба кохають?
А за сорок хіба живуть?
Може вже не потрібно планів
Лише день. Лише гола суть.

Кілька слів. Кілька стиглих яблук.
Буде сидр. Новий врожай.
Зацвіту. Відкоркую радість.
Буде все... Просто мрій й бажай!

© Ірина Бжезінська

Бути твоєю з тобою

Як мені зараз хочеться
Аж до оскоми, до болю
Слухати зорі ночами
Бути твоєю з тобою.

Погляди ніжні потайки
Квітів букети літні
Чекати, читати, охати
І мріяти щось несусвітнє.

Губитись в парках занедбаних
За руку тебе тримаючи
Вслухатися в серця гупання
Тебе стороною минаючи....

Як мені зараз хочеться
П'янкого, бездумного, хижого...
Пристрасті, шалу пророчого
І почуття правдивого.

Без обіцянок назавжди
Без віри у завтра і вічність
Просто зорів лампадки
І щастя пекуча грішність.


© Ірина Бжезінська

авторська начитка https://soundcloud.com/iryna.../yak-men-zaraz-khochetsya

Фанат дощу

Шаліє дощ, уже котру годину
Змиває ріки пилу та піску
Наспівує щось тихе без упину
І я собі мугочу... в темноту.

Хто з нас соліст, а хто лиш на підспіві?
В дощів гастролі. Львів. Париж. Стамбул.
Дощі лунають, тріпотять і линуть...
Шумлять, кричать... здалека чи впритул.

Гремлять овації. Природа аплодує
Цей дощ прекрасний. Апогей. На біс
Самі боги десь в небесах скандують
Віват дощу! Тріпоче листям ліс.

Природа знає більше за людину
Ця пісня хіт... Повторно запущу.
Танок краплин відстукують хвилини
Все бездоганно. Я - фанат дощу!

© Ірина Бжезінська

авторська начитка тут https://soundcloud.com/iryna-bzhezinska/ya-fanat-doshchu/s-z0ttg