пʼятницю, лютого 07, 2020

Щастя


Приймаю тебе як дар
Ціную цей день як диво
Складаю на вічний вівтар
Мої почуття й світу щирість.

Ця мить - варта всіх скарбів
Коштовностей, злата і часу
І ти... все пробач собі
Щоб просто вдихати щастя.

© Ірина Бжезінська

вівторок, лютого 04, 2020

Ви - моя молитва



Що випаде? Чорне чи біле?
Життя - нічогенька розвага
Щоб рухатись вперто до цілі
Ви - моя відвага.

Хоч часом і зраджують сили
Пронизує розпач пекельний
Коли все навкруг вже немиле
Ви - моє натхнення.

Ох скільки ще буде усього
За щастям одвічна гонитва
Та зараз до ночі порога
Ви - моя молитва.

© Ірина Бжезінська

неділю, лютого 02, 2020

Ким?

Ким для тебе я буду чи стану
Ким для мене ти будеш, скажи?
Ще зарано, зарано, зарано...
Чи запізно? Літа вже не ті.

Забагато тривог, змов та болі
Завеликий тягар наших знань
І зачасто "але" у розмові
Відмовляєм, вмовляю....прощай!

Або ні, обернись, повернися
Чуєш, серце тріпоче крильми
Розлітаються мрії мов птиці
Я збудилась! Чекаю весни!

© Ірина Бжезінська

неділю, січня 19, 2020

Я відцвіла як яблуня узимку


Прийде весна... за тиждень чи за місяць
Хоч ця зима безсніжна й нульова
Лиш кілька градусів вночі йде в мінус
А вдень бува до 10 тепла.

Навкруг всі бігіють розхристані, без шапок
Легенька куртка і вперед, в життя!
Десь бачила новину в неті
Що ніби яблуня десь днями зацвіла....

---

Я відцвіла, як яблуня узимку
Коли довкруг все вимерло на ніц
І лише вітер стукає у шибку
Й вчорашнім листям замітає слід.


І цвіт і сніг, і сміх і гріх то було
Так все невчасно, недоречно це
Як білим цвітом встелене минуле
Що відцвіло і згинуло живцем...


Прийде весна. Все забуяє квітом
А я порожня... Не вберу вінок.
Не буде яблук соковитих й ніжних
Я відцвіла... Сховатись б від думок....


Цвітуть узимку яблуні і груші
Магнолія, калина та айва
Немов востаннє, мов продали душі
За оцю мить .... А потім - тільки мла...

© Ірина Бжезінська












суботу, грудня 28, 2019

З прийдешніми святами!


Сніжить. Мете. Зима віншує світу.
Встеляє білим села і міста.
Співає алілуя, вчить радіти
Стрічати серцем Господа Христа.

Хурделить день. Морозить ніч до ранку.
Іскряться вогники, палахкотять вогні.
І наче з неба зазвучить колядка
Освітить шлях до ясної зорі.

Чекаєм дива з вірою у серці
Єднаємось довкола добрих справ
І просим в Бога радості для неньки
Для неньки України усіх благ.

За мирне небо дякуєм солдатам
За рідну мову - нації батькам
За ген свободи - Криму і Карпатам
За стяг борні - ОУН і козакам.

Сніжить. Мете. Зима віншує світу.
Вітаєм дім сей, злагоди й добра!
Здоров'я, щастя, теплоти і світла!
І лицарського духу у ділах!

© Ірина Бжезінська

вівторок, грудня 10, 2019

Безсніжний грудень



Безсніжний грудень. Сіро-чорний встид.
Якось все зразу - і трава й болото.
І трохи листя мокрого навзрид.
Трохи мене... Тебе ж нема нітрохи...

Усе за планом. Осінь і зима.
За груднем січень. За весною - літо.
У нас ж не було планів на літа...
А той що був - пішов гуляти світом.

Безсніжний грудень буде без чудес.
Вогні гірлянд на голе чорне гілля
Трохи дощу з пустих вогких небес
Трохи пісень в сире церков склепіння.

© Ірина Бжезінська

пʼятницю, листопада 29, 2019

Ми як зім'яті фантики


Ми як зім'яті фантики
Просто обгортки, лузга
З'їли роки романтику
Зникли чуття і снага...

Маємо дві самотності
І недомовок гніт
Сходить вже ніч на обрії
Порізно... Ділим світ

Ділимо...Вчора-Завтра
Ділимо твій-моя
Ділимось... втома, заздрість
Спогади, дні, слова...

Ми як зім'яті фантики...


© Ірина Бжезінська