В вечірніх присмерках

В вечірніх присмерках загублені пісні
Звучать тужливо й щиро, аж проймає
І день мов спогад тихо обіймає
І загортає слово у вірші.

Неквапно ніжність відпускає сни
Сповитий час солодким трунком втечі
Де півжиття віддам за один вечір
За тиху вдячність ... стертої сльози.

Цупке повітря ранньої весни
Лишає опіки, якщо ковтнути вдосталь
Твоя із мрії викроєна постать
Моїх молитв запалені свічки.

© Ірина Бжезінська

Самотня постать

Весна забрала все. Забрала спокій
Гатить по венам кров так, аж гуде
І принтер в голові друкує сотні копій
Мене без тебе... І мій сон краде.

Ми так далеко, в своїх телефонах
В Фейсбуках, ноутах. У музиці, книжках...
Немає часу, сил. Ми наче в різних зонах
Наче між нами відстані у світових роках!

Ці почуття - ох ці ж тортури долі
Цей тихий біль, що змушена нести
Де кожен день як хрест на видноколі
Самотня постать йде в чужі світи...

© Ірина Бжезінська

Щастя

Приймаю тебе як дар
Ціную цей день як диво
Складаю на вічний вівтар
Мої почуття й світу щирість.

Ця мить - варта всіх скарбів
Коштовностей, злата і часу
І ти... все пробач собі
Щоб просто вдихати щастя.

© Ірина Бжезінська

Ви - моя молитва

Що випаде? Чорне чи біле?
Життя - нічогенька розвага
Щоб рухатись вперто до цілі
Ви - моя відвага.

Хоч часом і зраджують сили
Пронизує розпач пекельний
Коли все навкруг вже немиле
Ви - моє натхнення.

Ох скільки ще буде усього
За щастям одвічна гонитва
Та зараз до ночі порога
Ви - моя молитва.

© Ірина Бжезінська

Ким?

Ким для тебе я буду чи стану
Ким для мене ти будеш, скажи?
Ще зарано, зарано, зарано...
Чи запізно? Літа вже не ті.

Забагато тривог, змов та болі
Завеликий тягар наших знань
І зачасто "але" у розмові
Відмовляєм, вмовляю....прощай!

Або ні, обернись, повернися
Чуєш, серце тріпоче крильми
Розлітаються мрії мов птиці
Я збудилась! Чекаю весни!

© Ірина Бжезінська

Я відцвіла як яблуня узимку

Прийде весна... за тиждень чи за місяць
Хоч ця зима безсніжна й нульова
Лиш кілька градусів вночі йде в мінус
А вдень бува до 10 тепла.

Навкруг всі бігіють розхристані, без шапок
Легенька куртка і вперед, в життя!
Десь бачила новину в неті
Що ніби яблуня десь днями зацвіла....

---

Я відцвіла, як яблуня узимку
Коли довкруг все вимерло на ніц
І лише вітер стукає у шибку
Й вчорашнім листям замітає слід.


І цвіт і сніг, і сміх і гріх то було
Так все невчасно, недоречно це
Як білим цвітом встелене минуле
Що відцвіло і згинуло живцем...


Прийде весна. Все забуяє квітом
А я порожня... Не вберу вінок.
Не буде яблук соковитих й ніжних
Я відцвіла... Сховатись б від думок....


Цвітуть узимку яблуні і груші
Магнолія, калина та айва
Немов востаннє, мов продали душі
За оцю мить .... А потім - тільки мла...

© Ірина Бжезінська

З прийдешніми святами!

Сніжить. Мете. Зима віншує світу.
Встеляє білим села і міста.
Співає алілуя, вчить радіти
Стрічати серцем Господа Христа.

Хурделить день. Морозить ніч до ранку.
Іскряться вогники, палахкотять вогні.
І наче з неба зазвучить колядка
Освітить шлях до ясної зорі.

Чекаєм дива з вірою у серці
Єднаємось довкола добрих справ
І просим в Бога радості для неньки
Для неньки України усіх благ.

За мирне небо дякуєм солдатам
За рідну мову - нації батькам
За ген свободи - Криму і Карпатам
За стяг борні - ОУН і козакам.

Сніжить. Мете. Зима віншує світу.
Вітаєм дім сей, злагоди й добра!
Здоров'я, щастя, теплоти і світла!
І лицарського духу у ділах!

© Ірина Бжезінська