неділю, березня 25, 2012

Ненавиджу ці дітища прогресу...


Ненавиджу ці дітища прогресу
Айфон, емайл, чат, інтернет і ми
Рятуючись від самоти і стресу
У павутинні губимо намарно дні

Та в чаті не побачиш очі, сльози
Кришталь печалі і тремтіння рук
Примарний світ нам відриває далі
В ілюзію, що кожен нам – тут друг

Тут можна жити так, як ти захочеш
Це дешево й зусиль не треба, ні
Лише по клавішах туди-сюди ходити
І креслити свій світ на площині…

Але мені
Замало відео і звуку
Я хочу чути твого серця стук
Я хочу потримать тебе за руку
І доторкнутись до жаданих губ

Я хочу відчувати, що ти поруч
Я хочу знати, що тебе болить
Я хочу в усміху твоїм згубити голову
І знов зп'яніти від солодких втіх

Немає коментарів:

Дописати коментар