Щось невимовне вимовить не можу…
Бракує слів… Мовчанка настає
І тиша кришить сумніви у душу
Що буде далі? Що нас завтра жде?
Чекала довго. Довго на вокзалі
Минали дні мої… і я уже не та.
В моїх очах є смуток і печалі
Не ідеальна я, не молода...
Чекаю зустрічі й так боюся стріти
В твоїх очах краплинку гіркоти.
Лечу. Тремчу. Не знаю де подіти
Ці сумніви…Ці мрії .. Ці шляхи...
Бентежить душу пустота чекання!
На півдорозі ми, на півшляху…
І серце рвуть оці дурні питання…
Але ти прийдеш знову й я прийду.
Ще кілька днів між потягів, вокзалів
Поміж людей, розлук і суєти…
Ще кілька днів…А потім, буде ранок
А потім будем разом: я і ти!
Немає коментарів:
Дописати коментар