Кохання – не долі дарунок.
Ще праця, щоденна, важка.
За кожен його поцілунок
Потрібно творити дива.
Бо спершу любов, як торнадо
Винищує все на шляху.
До мрії, та потім одразу
Ми бачим картину іну.
Ми бачим недоліки, вади.
Все те, що дратує й гірчить…
І вже нас кохання не вабить.
А серце з розпуки кричить.
Де ж були ті очі, що брали…
Де ж була тоді голова?
Але, як кохання обрали
То знайдуться щирі слова.
Усе розказати, змінити
Хоч трішечки щось у собі.
В коханні так легко радіти.
А спробуй кохати в біді?
Кохання – не долі дарунок.
Це наш компроміс, вибір, шанс.
Свідомий і зважений вчинок.
Це наш путівник й талісман…
Немає коментарів:
Дописати коментар