Чекаю

Так важко...й що далі, то гірше

Війною просякнутий пил

Жбурляє мені в очі вітер

Нічого не бачу... Повір

Не цього чекала, не цього

Хотіла лиш тиші й тепла

Різдво у великій родині...

Все зникло...лишилась війна.

Й чекання наддовгі години

Й короткі дзвінки із АТО

Тривоги плетуть павутини

Висмокчують з мене нутро...

Новини...Там знову стріляють

Поранені, зниклі...чому?

Мій Боже, мій Боже, благаю

Й молитва летить у пітьму....

Коханий мій, рідний, єдиний

Я знаю, інакше не міг..

Ніхто із нас в цьому не винен

Але тут так важко, повір...

Я коротко. В мене все добре.

А доня гуляти пішла

Коли там відпустка, надовго?

Чекаю... вже й літо мина.

Ти там бережи себе, ладо

Герою мій, соколе мій

Вертайся скоріше - чекаєм

В нас стільки ще планів і мрій!

© Ірина Бжезінська