Пам’ятаєте, «хліба й видовищ»
Може десь так колись і було
А тепер би лиш хліба кусень
Та додому. Набила гулі.
А тепер би лиш тиша, спокій
Без війни, без ридань надривних
Без новин, що життя торочать
Без церковного дзвону щосили…
Без дзвінків посекундно гострих
Без ночей понадміру довгих
Без думок, що лягли мов попіл
На зсивілі голови многих.
Хай лиш хліб і вода в горнятку
Але більшого щастя й не треба
Як малюк на руках у татка
І не чутно боїв крайнеба…
Як на завтра вже не в окопи
А в оселі до найрідніших
Що ж за щастя життя без воєн
І скільком воно тільки сниться…
Забагато ток-шоу ,«видовищ»
Незліченно брехні та фальші
Заскладні дифірамбів ноти
Загучні обіцянки й марші.
І не видко кінця та краю
Що за нами, що перед нами
Україна обкрадена плаче
Не в вінку а укрита вінками…
А комусь таки «хліба й видовищ»…
© Ірина Бжезінська
Немає коментарів:
Дописати коментар