За що насправді вдячна долі? За тебе...

За що насправді вдячна долі ?

За цю хвилину забуття,

Коли з тобою я говорю.

Коли в руці твоя рука.

Спинився час, завмерло серце

Дивлюсь на тебе, і в очах

Твої знаходжу цілий простір

Для мрій, для щастя, для життя!

Люблю… Люблю закривши очі

Твій голос слухати, слова

Тремтять у вухах і лоскочуть

І будять нові відчуття…

Люблю…І слів уже замало

Щоб розказати,  як щодня

Чекаю зустрічі, і каюсь

Що довго так до тебе йшла…

За що насправді вдячна долі?

За тебе, мій сердечний друг…

За ці хвилині, миті й зорі

Що розсипаються навкруг…

Кохання - не долі дарунок

Кохання – не долі дарунок.

Ще праця, щоденна, важка.

За кожен його поцілунок

Потрібно творити дива.

Бо спершу любов, як торнадо

Винищує все на шляху.

До мрії, та потім одразу

Ми бачим картину іну.

Ми бачим недоліки, вади.

Все те, що дратує й гірчить…

І вже нас кохання не вабить.

А серце з розпуки кричить.

Де ж були ті очі, що брали…

Де ж була тоді голова?

Але, як кохання обрали

То знайдуться щирі слова.

Усе розказати, змінити

Хоч трішечки щось у собі.

В коханні так легко радіти.

А спробуй кохати в біді?

Кохання – не долі дарунок.

Це наш компроміс, вибір, шанс.

Свідомий і зважений вчинок.

Це наш путівник й талісман…

Тікаю в місто, як в пустелю

Тікаю в місто, як в пустелю

Гублюся в масах, як в піску

Ці дні сумні і невеселі

Я просто йду. Мовчу і йду.

Мене не знають, й я не знаю

Нікого в цьому місті, тут

Я просто йду, слова ковтаю

Тамую сльзи.  Мій маршрут

Іти вперед. Йти без зупину

Побігли сльози, й я біжу

Туди, де самоти хвилина

Сховає сонце. Далі йду…

Не хочу думати і знати.

Лише іти. Іти вперед.

Закрити очі і тікати

Від себе, від цупких тенет

Облудних слів, пустих ілюзій

Тих мрій, що більше не сплету…

Тих днів, тих ворогів і друзів…

Нема повітря. Знов біжу…

Тікаю в місто …

Любов, як троянда, що виростає з полум'я

Зізнання

Я не клянусь тобі в коханні

І не кажу, що все для нас,

Не обіцяю всіх гараздів,

Не шепочу банальних фраз.

Життя – як стежка йде угору

Ось потічок, ось камінець.

Там є печаль і перешкоди

Там є початок, ... є кінець.

Я не повинна обіцяти

Що буду поруч назавжди,

Що буду віддано кохати,

Що буду вірність берегти.

Я кажу щиро – я не знаю

Що нам готує новий день.

Але з тобою я …літаю!

В твої очах – мій світ натхнень!

Я просто скажу, що віднині

Що б не спіткало нас в житті

Я буду другом, справжнім, щирим.

Я буду чути й берегти.

Я поважатиму твій настрій.

Я шануватиму твій дім.

Я намагатимусь віддати

Тобі тепло, що є в душі.

Я не клянусь тобі в коханні

Боюся слів, шаблонних фраз

Я просто бережу те щастя

Що віднайшла в твоїх очах.

Day in day out we go away...

Day in day out we go away.

We go and searching, we lose and found…

One moment, please. I want to say

What have we now, -  is great background

For us. And our spring are bright.

And our way become more ease.

And day – is shine, blue dark in night

Saved our heart, saved our feeling.

We straight, we timid, strong and clever

We crave this love, we go ... together!

Тебе смакую, наче каву

Тебе смакую, наче каву

Привезену з чужих земель...

Таку міцну, таку духм'яну...

Ту, що почне мій новий день…

Цей аромат, солодкий присмак

І в голові суцільний хміль…

І вабить серце чорний присмерк

У каві цій і перець, й сіль…

Смакую щастя, лиш розлука

Додасть кислинку в післясмак...

Та чую я, як серце стука…

Ранкова кава – добрий знак!

Смакую час, смакую голос...

Смакую цю розмову, слів...

Твоїх куштую дикий солод…

І падаю в обійми снів…