суботу, травня 03, 2014

....Лише для тих, хто має в серці гідність




Лише для тих, хто має в серці гідність
Свобода нації - не шарж, не пустоцвіт
Прабатьківська земля, і віра – необхідність
Святий обов’язок, священний наш обід
 
Й не треба нам казати про братерство
Не буде братом той, хто напада
Дегенаратів-московитів в берцах
Зупинить наша рідная земля!


© Ірина Бжезінська



За Україну!


Новини пульсують крізь серце
Ламають судини, мов гілля
Війна - це безчинства і смерті
Диявольсько-дике свавілля
 
Звідкіль надійшло ото лихо?
Істоти, що більше не люди
Якщо їм вбивати  - то втіха
Монголо-словянські приблуди!

Котрим все замало, все пісно
Самим працювать не на руку
То треба щось вкрасти.. і зїсти
А свій дім хай тоне в багнюці
 
Вони нападали, як звірі
Поночі, підступно, з-за рогу
Їх душі понищені цвіллю
Пропутінсько-лживого грогу

Не ми цю війну починали
Та виграти мусим, бо наші
Діди здобували тут славу
Квітучо-співочої нації

Хай діти сміються в садочку
Й цвітуть нам і вишні і сливи
Хай пишно нам вродить колосся
Й грибів буде море, як злива

Спинить саранчу цю ми мусим
Зелені, прожерливі тварі
Тож прапор ще вище підносим
І йдем на цю збройну отару!

Хвала всім солдатам-героям
Ганьба усім зрадникам й катам
Молімось за тих, хто у бою
Тримаймось, тримаймося, браття!

З молитвою день починаєм
За тих хто поліг і хто вижив
З любовю до рідного краю
До України – Вітчизни!

© Ірина Бжезінська

пʼятницю, травня 02, 2014

А мені снились квіти ...


А мені снились квіти,
Ті, які ти мені не даруєш
Їх пелюстки живі
Аромат їх так вабить й чарує

Я набік, з подушок
І занурююсь в диво-хмаринку
Ніс лоскоче пилок
У руках чую кожну стеблинку..

Ти до мене привів
Конюшину, ромашки й дзвіночки…
Різнобарв’я лугів
Почуттів різнобарвні віночки
 
Просинаюсь усміхнена….
Обіймаючи квіти примарні
Друга ночі, і тиша
Й лиш тіні блукають намарно…

Ти мені не дзвонив
Я чекала й заснула зненацька
Снились квіти мені
Ті, котрих так бракує для щастя…

© Ірина Бжезінська

неділю, квітня 20, 2014

Секрет щастя


 
Не зрадити
Не думкою, не словом
Не зрадити
Ні зараз і не завтра
Не ставити
Любов на карту долі
Не падати
Хоч як би було важко
 
Любити
Щохвилини й днини
Давати
Всю себе, свій час і сили
І вірити
Словам, очам і вчинкам
Сховати
Тебе від кривди зливи
 
Пробач
Мене за те, що було
Пробач
За те, що не було
Пробач
Що весни так зрадливі
Пробач
Що зникло те тепло
 
Секрет
Давай і будеш мати
Секрет
Повір і збудеться усе
Секрет
Будь там лиш, де тебе чекають
Секрет
Поразка -це ще не усе...
 
Не зрадь, люби, вмій пробачати
У цім секрет, одвічна суть
Люби, віддай і будеш мати
І будеш тим, ким маєш буть

© Ірина Бжезінська

Великдень. Ранок у тумані.


Зненацька впав туман на Львів
В Великдень зранку все окутав
Сховав дорогу нам у храм
І день і ніч, усе поплутав

Молитви чують небеса
І я їх чую у тумані
Вони мереживно летять
У мою душу, в мою память
 
Яка ж я грішна, зла, недобра
Якаж ж я, Господи прости
Ти вмер за світ, де жадність й голод
Усім засліплюють уми
 
Де досі брат вбиває брата
Де зраджують щодень, щомить
Де гроші то найбільша правда
Де хитрістю уміють жить...
 
Людські пороки вже століття
Надточують душі кришталь
Добра і зла одвічна битва
І зараз йде і в тім печаль
 
Що я також слабка і грішна
Безсила, стомлена, не та
Котра тобі назустріч вийшла...
Ти все віддав.... я ж не взяла
 
Зненацька впав туман на Львів
У Великодній чистий ранок
Христос Воскрес, Воскресне світ
Восреснуть душі занепалі.

© Ірина Бжезінська

понеділок, квітня 14, 2014

На всіх нас є у Бога плани


На всіх нас є у Бога плани
У кожного свій шлях, свій хрест
Свій демон й персональний янгол
І свій початок, й свій кінець...

Свої спокуси й нагороди
Свої і друзі й вороги
Свої надії та тривоги
Свої висоти та низи...

Я не мудріша за природу
Що щовесни дарує квіт
Нову освячуючи вроду
Та осінь, наче всьому звіт…

І я пишу свій звіт, багато
Відгомоніло, відцвіло
І квітнуло весняне свято
Але плодів щось не дало

Засохли бруньки, облетіли
Пахучі білі пелюстки
Вітри холодні налетіли
А потім грози та дощі…
 
На всіх нас є у Бога плани
Ми тремтимо в саду взимі
І не збагнути нам кому з нас
Замерзнути....
                   чи принести плоди.

© Ірина Бжезінська

Магія поезії


Малюю вірш, мов пентаграму
І поринаю в цей обряд
Нашіптую слова-зізнання
І букви полумям горять

Горять, печуть, таврують душу
А потім зцілюють її
Пишу про те, що досі мучить
І чим живу у цій борні

Ця магія старіша світу
І сила в неї неземна
Це обегіг із алфавіту
Й прокляття вічне, що взяла

На себе...пишу,
Малюю вірш, як пентаграмму
Свічу
Задую...
В темноті

Проходить днів туманна сага
Добра і зла одвічний бій
Де слів улеслива омана
Приспить сумління, Вір - не вір

Горять кути, краплинку крові
Ще в зілля я оце додам
Скуштуй, і випробовуй долю
Життя одвічний карнавал...

© Ірина Бжезінська