Ніч

Не дзвониш. Поза зоною.

Ти в зоні де перемир'я...

Миримось, воюєм?

Не дзвониш. Ніч без спокою.

І душить це безсилля...

Час хвилями жонглює...

***

А в нас у Львові знову свято

Чергові пляцки і сири

Вино, глітвейн, пампух... тут паті

Їм треба грошей та краси.

Що там війна - то всім без діла

Й твої всі друзі молодці

За рік цей збудувались, жили...

А ми? Слова щось йдуть не ті.

Вже вісім місяців. Ще скільки?

Ще скільки ось таких ночей?

Це не тобі, це кажу тиші

Що серце вкрала, мов трофей.

А влада? В них все в шоколаді

В ажурі...  бархат, діамат...

Ніхто не стане на заваді

Кудись ідем, - йдем навмання.

Комусь війна ця дуже в тему

В кишеню дуже та в зірки...

Не вірю я чинам й в систему

Ми дон-кіхоти й вітряки...

Якусь держава має карму

Червлену, наче як врекли

Ми здобуваєм перемогу

А переможені - знов ми.

І все десятий раз по колу

Вже граблі стоптані... аж ні

Знову не чути рідну мову

Навпроти ж свої, не чужі....

Ми всі обмануті настільки

Наскільки хочемо самі...

Налиють аж по самі вінця

Брехні... Що ж мають на умі?

***

Не дзвониш. Поза зоною.

Ти в зоні де перемир'я...

Миримось, воюєм?

Не дзвониш. Ніч без спокою.

І душить це безсилля...

Час хвилями жонглює...

Самообман

Люблю теорії про щастя
Лиш забажай – і ось, бери.
Лови момент, гори багаттям
Куштуй, торкай, вдихай, твори!

Живи завжди, як хочеш сам…
Чаклуй над днями, мов шаман…

Не переймайся, не турбуйся
Все відійде, мине, мов сон
Яка ж погода, помилуйся!
Обновка, ах, який фасон!

Ти сам собі, мов отаман…
Іди вперед, виконуй план…

Живи уже, живи сьогодні
Не падай в спогадів батут.
І не лети вперед в майбутнє
Спинися, ти є зараз, тут…

Трагедій, трилерів та драм
Зникає біль, наче туман…

Всміхнись до долі пустотливо
Новини вимкни, ти ж є тут
Ти ще живий, і ти – щасливий
Смакуй цей світ гірких отрут.

Мені доводилося знати
«Просвітлених», ах як казав!
За землю, зміни й рідну матір…
На всіх він клав й всіх обіймав.

Гримуєм вдало очі, губи
Світ хижих й гарних ігуан.
Нещасні в щасті наші люди.
Самообман, самообман.

Знов просить бабця хоч би хліба.
А ще на фронт… біда, біда.
Зима і ціни… де ж це диво?
Де ж це покращення? Шкода…

Навколо сірість, голод, відчай
Навкруг – розруха та бедлам…
Ми – тільки мить, за нами -вічність
Й самообман, й самообман.

Іду, товчу, шкребу…й по колу
А там – мовчать, а там – титан.
Я не спиняюсь, знову, знову
Самообман, самообман.

Та я щаслива, я у тренді
Забуду все, нап’юся в хлам
Я ж позитивна, хеппі-ендінг
Й самообман… Й самообман.

© Ірина Бжезінська

Старію...

Старію...то твоя війна
Мене так ріже та корючить
Вже очі - рана, шрам - душа
А біль, як куля - в серце влучив..

Старію... нерви-гармаші...

Тріпочуть руки з телефоном

І холод... навіть у вірші

Прокрався, тишу збурив дзвоном.

Старію... Мудрість, сивина
Хоч ще зарано, так зарано
Ще б смішки, любощів й вина...
А тут війна, мов чорна хмара.

Старію... Сняться сни не ті
Не ті уже читаю книги
Не так говорю, не такі
Мої молитви...не зажило.

Старію... Змінююсь в лиці
Коліна, поперек...що далі?
То байка все...лиш ти скоріш
Вертай з війни домів, коханий!

© Ірина Бжезінська

Пустеля

Мені б води, бодай одну краплинку

Ох, як я смакуватиму її!

Горять піски, неначе по вуглинках

Ступаю, йду…з нізвідки в нікуди

Води, води…вже згорбилася, всохлась

Копаю вглиб, аж на зап’ястях кров

Пісок сичить й кусається, мов кобра

Вже яма з мене  - та лишень пісок

Пустельна спрага хижа та ворожа

Вона не знає жалості й вмовлянь

Вслухається до дихання сторожа

Лиш знак подай, скорись - і прощавай.

Води, води, води... які прогнози?

Хто б підказав? Ні карти, ні ножа

Лиш голі руки і тверезий розум...

І лиш у сні навкруг жива вода....

Шукати глибше, краще, помаліше

Чи місце це пусте, лиш трачу час?

Палає сонце ближче, гарячіше

І відчуття... мов гублю долі шанс. 

Мені б води, мені б до тебе, любий

Торкнутись джерела, омитись від думок

Мені б туди, де спокій й прохолода

І голос рідний плине, мов струмок...

© Ірина Бжезінська

Дилема

 

Дилема...гостра та болюча

На роздоріжжі камінь чорний

Направо стежка йде до кручі

Наліво - в болота безбожні.

Не сходить день на цих теренах

Змітає вітром пересуди...

Питання скупчились у венах

І тиснуть серце, б'ють у груди

Пробачити, забути...знову?

Вони кричать а я - мовчати?

А потім враз усе по колу

Один кінець, один початок...

Чи відповісти? Знахабніти

Аж прокричати...Маю право!

Й послати їм туди привіти

От матимуть тоді забаву.

Терпіти - значить програвати

Не стерпіти - також програти

Що краще? Кинути б на картах

Та хто підкаже, де б то знати...

Раневська правильно сказала

"Міняйся, чи помри самотнім"

А ми.... спустили вже забрала

Й готові битися... до крові!

© Ірина Бжезінська

Шановий пане президенте!

Шановий пане президенте!

Знов Україна вся в боргах

Навколо - лиш брехня та смерті

Дозвольте побажати вам

Аби щоранку вас будила

Тривога за синів, що там

І ви вивчали всі новини

Напам'ять карту, всі міста...

Адже солдати не подзвонять

Не можна їм, й зв'язок пропав.

У тім АТО - як у полоні

Ваших чиновників-бездар.

Бажаю влітку одягати

Все тепле - куртки і шапки...

У війську ж можуть видавати

Зимове - в спеку, ну а ви?

Бажаю аби їли кашу

Зрідка - консерви, без образ

Вони там мають воювати

А їх геть труїть ваш весь штаб!

Ще знаєте, коли в дорогу

Прийдеться заправляти мерс

Вам скажуть - лиш за ваші гроші

Та й що нам, що ви президент!

Солдат тут можуть виганяти

З кав'ярень та банкетних свят

Дружина ж ваша джазувати

Так любить... під московський джаз.

Хай день минає не у тиші

А в гуркоті ворожих мін.

Ви в кабінетах  - найсильніші

Стратеги, миротворці змін.

От чуєте, знов дзвони дзвонять

Хоронять... а у вас без втрат

Кому ж ви брешете, народу?

Не там шукаєте ви зрад....

Тут голодують, там стріляють

А тутечки он як крадуть

Та в нас грошей - як в Еміратах

Мільйончик  - й маму продадуть!

Що сниться вам? До вас не ходять

У страшні сни ті пацани

Що ви залишили в полоні

Або загнали у котли?

Боялись бунту? Знаю, кажуть

Що варто ворога знайти

Якщо в країні не до ладу....

Ну що ж ви робите, кати!

Шановний пане президенте

Не знаю, що у вас за віра

Там в шоколаді все напевне

А тут, на вулицях - зневіра.

А я не хочу ні Рошенів

Ні мерсів, літаків, ні злата

Я хочу миру... хліба, солі

Й додому сина ... Я ж бо мати!

© Ірина Бжезінська

Познайомлюсь для серйозних стосунків

 

Чом би й ні? Що я, крива, горбата?

Все на місці, ніби при мені...

Але, знаєте...душі бракує свята

Сайт знайомств... Прощайте сірі дні!

Так... про себе... Скромна, тиха, мила

Якщо все по-мому, я така

А як щось не так - пиняй на себе

Гепну баняком і все, пішла...

Ріст -середній, очі, певно, сірі

Вік - за тридцять, сорока нема

Є освіта, навіть всіх чотири...

Із дітей - одна лишень дочка.

Не курю, не випиваю, чесно

Хіба зрідка...й я не без гріха

Як ж інакше? Часом -просто пекло

От тоді...хіба ж це дивина?

Виглядаю, мабуть, на молодшу

Днями навіть пива не дали...

Не худа, не надто геть так товста...

Щось серднє... Гени зберегли.

Я шукаю... От колись вважала

З милим рай буде і в шалаші

Це б ніщо...та родичів отари

З нього що хотіли, те й плели

Я уже у мріях малювала

На весіллі тости, сукня, бал...

А вони дивились - мов украла

В них останній золотий сухар...

Йой, понеслось...Значить, я шукаю

Молодого з купою бабла

І освіта і посада мають

Значення, тут я вже не дурна...

Будемо гуляти ми по місту

Селфитись на твій крутий айфон

І писати.... паркувати лексус

тут під знаком - це не моветон

Потім йдемо в  оперний театр

На балет... до речі, люблю рок

Трохи зматюкаємо всю владу

А тоді - шампанське, ну і торт...

Якщо треба - піду до спортзалу

Манікюр, косметика, візаж...

Буду як багіня, грецька пава

За твоє бабло - все буде клас!

Так, уже анкету дописала

Зараз фото... десь із лав шкільних

Завантажуємо...може, хочу мало?

Ще б машину, в вихідні - пікнік

Трохи Франції, Єгипту і на море

І... у Індію,  я люблю вся ярке

Шмоток нових...до вибору, до кольору

От тепер вже точно мабуть все...

То ж шановне панство поспішайте

Лайкате й пишіть мені мерщій

Буде в нас життя  - неначе казка

Ти - працюєш, я - пишу вірші....