понеділок, січня 04, 2016

Рахуєм дні...


Рахуєм дні... розлук секунд мільярди
Трильйони відчаю, мільйони самоти
Роки тривожно кидаєм на плаху
Багнюк дорожніх, пострілів війни...

Там мінус двадцять, мінуси, як карма
Тут також мінус - свято, щастя, всі
Вже рік минув, я в клітці наче птаха
Колочусь в пруття, але ж де мені

Зламати цю систему, хижу, ницу
Підступну і жорстоку... Я слабка
І хочеться так просто зупинитись
Й кричати криком: досить, досить зла!

Вже досить нас калічити й вбивати!
Вже досить з нас глумитися за гріш!
Вже досить нашу землю розривати
Чужою мовою з новин, пісень, афіш!

Вже досить забирати, відбирати
У найслабкіших, хто не відповість.
Цькувати патріотів і солдатів
Вже досить, чуєте... бурлить у серці злість.

Рахуєм дні, світанки, ночі, зорі
Пече цей біль і спати не дає
У рідній хаті -  наче у неволі
У ріднім домі втратили своє!...


© Ірина Бжезінська

неділю, січня 03, 2016

Різдво


Летить сніжок, хрустить морозна днина
Усе навкруг завмерло й жде чудес.
А там далеко... спить мала дитина
В руках у мами, в захисті небес.

І просить мати щастя свому сину
І долі просить, довгих-довгих літ.
Ще молить про кохання і родину,
І добрих друзів і життєвий зліт.

Ой люлі-люлі, зореньки танцюють
Повітря, наче музика, бринить.
А Бог все знає й цю молитву чує...
Спокійним сном мале дитятко спить.

суботу, січня 02, 2016

Останній шанс




Ти просиш шанс… один, останній
Ти просиш… Знову бути ми…
В моїм мовчанні стільки жалю
Страждань, чекань і сивини

Ти просиш… Слухаю, боюся
Закрила двері – ти прийшов
Але я рік чекала, чуєш
Що будем жити в унісон

Молила, кликала, сварилась
Кричала, лаялась на всю
Ти думав: а, якось… Мирилась
Кохала… А тепер мовчу.


© Ірина Бжезінська

пʼятницю, січня 01, 2016

Не загадала...

Не загадала, не згадала
Що треба забажати щось
Всі рахували дев'ять, вісім
А я із ними... й понеслось

Кричали вау, ура та браво
Гриміла музика кругом
Пили шампанське, для забави
Пітарти кидали, камон!

Всі обіймалися, раділи
Щасливі в цю морозну ніч
І я із ними, я із ними
Згубила лік років, сторіч...

А як верталася додому
Щаслива, втомлена, нова
Згадала.... От була нагода
Яка нагода! Все... Пройшла.

© Ірина Бжезінська

четвер, грудня 31, 2015

ЩАСЛИВИХ СВЯТ!


Усе мине, пригадуєте фразу.
І це мине, і це колись мине...
Пустіть за вітром прикрощі й образи
Тримайте поруч справжнє, головне

Любіть, цінуйте миті, доторк, погляд
Дрібненький дощик, приморозь вночі
І кожний теплий і глибокий спогад
Про те, що було - cхований в душі.

Творіть добро, ділами і словами
Творіть! Творіть! Людина - божий син
Ми здатні гори зносити думками
А поглядом - сягати даль вершин

Повірте в себе і себе рятуйте
Себе творіть, не зраджуйте себе!
Себе найкращим настроєм частуйте
Йдіть до мети, не потім, а тепер!

Цей рік буде таким, яким захочеш
Яким ми його створимо, повір
Бажаю усім щастя і здоров'я
І вірних друзів! І смілих мрій!

© Ірина Бжезінська

понеділок, грудня 28, 2015

лиш день минув...




лиш день минув, звичайно, що болить
болить аж так, що губиться свідомість
і так кортить набрати номер твій
й прошепотіти: "все гаразд, я поруч"

але не можна, ми тепер чужі
це рішення правдиве й остаточне
і правильне. ми зовсім вже не ті
котрі під місяцем гуляли ночі...

нема романтики, образи, наче лід
крижинкам скували серце моє
я дорікала, ти вже так не міг
ми гиркались, як півні на порозі

я готувала ось такий кінець
хоч так тягнула, ну ще раз, а раптом
але не сталось жодне із чудес
ти був лиш ти, а я - то я... як фатум.

лиш день минув, звичайно, що болить
болить аж так, що хочеться кричати
а ще так хочеться усе оце спинить...
з тобою дихати разом, кохати...

ти прощавай, забудь всі номери
всі витри фото, смски, вірші
люби, хоч не мене, але люби
і будь щасливим...
справжнім, добрим, іншим...

© Ірина Бжезінська

суботу, грудня 26, 2015

Як ми...




Я так кричала, чув мабуть весь дім
Я так кричала ... аж повітря бракло
І слів летів безглудий моветон
Летів
Як камікадзе
Навперейми, насмерть...

Як ми могли... Як ми...

© Ірина Бжезінська