пʼятницю, березня 23, 2012

Дощ, що поєднав наші долі


Як містом струминитимуть дощі
І вулиці накриє хвиля зливи
Ми будем дома. В теплій тишині
До тебе притулюсь  я несміливо

І розкажу про те, що там, назовні
Є світ, що не давав мені прийти…
Тебе знайти, а я тебе чекала
Й запрошувала в свої дивні сни

Допоки дощ триматиме нас дома
Ти зігріватимеш мене своїм теплом
Ти будеш мій надійний теплий сховок
Дощ звяже наші долі,  як вузлом

Дощ. Ти. Тепло вина в бокалі..
Твій подих. Доторк. Голос. Мить дзвенить
Й відлунюює у серці.. Манять далі
Твоїх думок, я розчинюся в них…

Немає коментарів:

Дописати коментар