Кохання - не вирок

В душі не зосталось

Для сумніву місця
А дощ за вікном
Знову спать не дає
Кохання твоє
Наче красне намисто
Що гарно блищить
Але душить мене...

Не в тому печалі

Що літо відходить
Не в тому біда
Що гаї відцвіли
Ми були не ми
Коли нас повінчали
Ми стали не ми
Як цей шлюб прокляли

Нам світ не пробачить

Як ми не пробачим
Нам світ не забуде
Як ми не здола
Той біль і розпука
Затьмарють розум
Та дрібка надії
В душі пророста

То ж хай і не спиться

Помрію про завтра
Про сонце, про щастя
Про радість нову
Все прикре відходить
А правда ..лиш правда
Життя - це не пастка
А шлях, - що пройду.

© Ірина Бжезінська