Кохання

Ой кохання, ой кохання

Диво чи омана
Чи до неба чи до біса
Чи брехня, чи правда
 

Про кохання пісню небу

Посилало птацтво
І цвіли навкруг лілеї
І чекали щастя

Про кохання гомоніли

Високі смереки
Голки землю устилали
Й ховали від спеки

Про кохання шепотіли

У гаю тополі
Гіллям пили чисті роси
Та цвіли, мов доля

Доля моя, доля моя

Дівочії сльози
Розлетиться цвіт по світу
Чи прийдуть морози

Про кохання та про тугу

Про козацьку долю
Дуб мовчав і з ним мовчали
Верби й осокори

Ліс гудів, палало сонце

Розривалось серце
Вяли квіти.. серед віття
Не має безсмертя

І у лісі і у долі

Є край, є початок
Лиш кохання буде вічно
Десь отут блукати.

© Ірина Бжезінська