Моя трагедія

Моя трагедія до прикрості банальна

Стара як світ, брудна, як сніг весни
Прочитана і завчена напам'ять
Та знов болить, болить, як не крути

Як не тікай, як не шукай спасіння

Тремтить душа і кава щось гірчить
Коньяк, цигарка... болісне прозріння
І слів дурман, як дим поверх летить

Я не тримаю, пробачаю, вірю

Жодних проблем! Світ бачив вже не раз
Таких розмов беззаздрісне тремтіння
Провалля снів, й палкий весни екстаз

Так, все гаразд, не знаю що додати

Щось з пісні може, чи з шекспірівських сонет...
Ні, краще, просто слухати мовчання
Далеких і незнаних ще планет....

© Ірина Бжезінська