я балансую між депресією
і патологічно пафосним щастямхвилина- тут, хвилина -там
хвилина - рай, хвилина - пастка аду
прийди
скажи мені що все минаєі це мине, мине, і оком не змигну
а ти мене не впустиш в прірву долі
навіть якщо туди зірвусь
прийди
чекання пульсує у скроняхі світло ріже очі, депресія
ні, щастя ... тонке і як скло прозоре
за ним чорніє прірва і пітьма.
© Ірина Бжезінська
Немає коментарів:
Дописати коментар