В твоїх очах...

В твоїх очах смішинка й дивний спокій...

В них гул вітрів.. в них блискавка і грім...

І міць землі, і океан глибокий...

В них шум лісів, в них аромат весни...

В них висота небес, безхмарне небо…

В них промінь сонця десь на схилі дня…

В очах твоїх все те, що серцю треба

Що я шукала…і уже знайшла!

Ще кілька днів.... а потім будем разом

Щось невимовне вимовить не можу…

Бракує слів… Мовчанка настає

І тиша кришить сумніви у душу

Що буде далі? Що нас завтра жде?

Чекала довго. Довго на вокзалі

Минали дні мої… і я уже не та.

В моїх очах є смуток і печалі

Не ідеальна я, не молода...

Чекаю зустрічі й так боюся стріти

В твоїх очах краплинку гіркоти.

Лечу. Тремчу. Не знаю де подіти

Ці сумніви…Ці мрії .. Ці шляхи...

Бентежить душу пустота чекання!

На півдорозі ми, на півшляху…

І серце рвуть оці дурні питання…

Але ти прийдеш знову й я прийду.

Ще кілька днів між потягів, вокзалів

Поміж людей, розлук і суєти…

Ще кілька днів…А потім, буде ранок

А потім будем разом: я і ти!

Я посаджу для тебе квітів сад

Я посаджу для тебе квітів сад

Я буду їх плекати і ростити

Там  ти побачиш розмаїття барв

В квітковім леті сонячного літа.

В тих квітах будуть пахощі весни

Бажання трунок, гіркота розлуки

Даль океанів, літаки, човни

Квитки, нитки, й мої благальні руки.

Ці квіти шепотітимуть тобі

Історії незнаного кохання

Вони розкажуть про чарівні сни

Казкові сни безсоння до світання...

В них ти знайдеш красу і досконалість

Вони цвіститимуть для тебе день і ніч

Вони тобі даватимуть наснагу

Знайти свій зміст у світі протиріч.

Ці квіти я дарую наче серце

Примарний образ, ніжність та весна

Заглянь у кожну квітку, як в люстерце

Ти посміхнись, -  і квітка  розцвіта…

Я посаджу для тебе квітів сад

Там є фіалки, мальви та жоржини

Там першоцвіт, там острівочки айстр

Це все тобі. Щодня і щохвили!!!

Ми йдем...вперед!

Ні ти, ні я не знаємо про завтра

Ні я, ні ти – не знаємо шляхів

Що приведуть туди, де буде жарко

Від наших поцілунків і обійм..

Ми йдем вперед, в нас кроки несміливі

В моїй руці тремтить твоя рука...

Але ми йдем! І зараз ми щасливі!

Ти поруч! Ти! Лиш ти тепер моя зоря!

Ми йдем вперед з закритими очима.

Лише вперед, позаду – прірви мла...

Попереду – є щось незрозуміле...

Й з таких миттєвотей складається життя.

Ні ти, ні я не знаємо майбутнє.

Не скаже небо, не підкаже кава

Звідкіль у серці цей вогонь могутній

Що жаром обпікає, наче лава …

Я не завжди весела ...

Я не завжди весела й жартівлива

Часом всю душу огортає щем

Скоряє сум і я немов той привид

Блукаю вулицями Львова під дощем.

Буває, огортає втома

Від кількості проблем що всюди, скрізь…

І хочеться тікати геть із дому

Щоб жоден не побачив моїх сліз.

Буває, що впадаю у задуму

Шукаю Бога і шукаю сенс, мету

Життя розписує нам ролі і костюми

Але для чого і куди іду?

Буваю різною… Веселою, сумною

Проходить час і змінюємось ми

З тобою зараз, я цвіту весною

І дякую за все, що дав мені…

Change my life

I had resolve to change my life
And start new day
For you,  your smile.

I take with me my wish, my dreams
I go away,
And all have clean.

My heart is anxious, brain in fog
I feel a fear
When you spoke.

Believe in better, new and fine
I whole leave here
And say "Bye"

I go in future with closed eyes
With nothing else
But open mind...

Твої слова, як жива вода для моєї душі...

Де ти знаходиш ці слова

Що так чіпають, так бентежать?

Твої слова  - жива вода.

Від них - мій кожний день залежить.

Ти скажеш так, що я німію.

Вслухаюсь в кожне слово, звук.

В них світ краси, в них сни і мрії,

В них дзвін роси, зорі політ.

Ранковий сон, вечірня втома,

Легкий стрибок вітрів в степу...

Це все ти загорнув у слово

І відпустив … в мою весну.