Така солодка і п’янка…
Чому мене так сильно вабить
Твій шал, й безумства глибина…
Навіщо вчиш мене чекати
І мріяти, і снити тим
Кого так хочу обійняти
І розчинитися у нім…
Навіщо дні і ночі марю
Лише тобою, Ангел мій.
Забула я слова кохання.
Ти ж спокушаєш, наче Змій…
І що обрати: шал чи холод
Вогонь чи плеса тишину?
Чи знов ходитимем по колу
Поки любов не прокляну?
Навіщо слів твої омана
Така солодка і п’янка…
Така непізнанна й незнана
Ще кілька слів… І я твоя..
Немає коментарів:
Дописати коментар