Як швидко забуваються
слова
Що не чіпали серця і не йшли крізь
душу…
Як швидко розкривається
обман
Коли усе – лиш фарс. Ти
сам порушив
Своїх обіцянок примарний
світ ілюзій,
Де чарував мене ти крізь
красу сонет…
Ти був мов Янгол, та
тепер – облуда
Що перервала щастя мого
лет…
І не кажи, що я у всьому винна.
Так, я пішла, бо світ
мене манив.
Боялась я повірити у
щастя…
Так, я пішла. Та ти не
зупинив!
Немає коментарів:
Дописати коментар