Життя ....

Життя моє не було надзвичайним.

І я не стала кимось в цім житті.

Я роздавала час свій і таланти.

А почуття ховала у вірші.

І я не стала кращою за інших.

Не досягла вершин, не впала вниз.

Я не свята , але й не дуже грішна.

Десь був мій промах, злет, а десь – каприз.

Я не відрила у собі жіночність.

Хоч почуття манили ввишині.

І часом почуття прицільно точно

Влучали в моє серце… і вірші.

Та не судилося знайти кохання.

Того, хто був би поруч день і ніч,

Хто вгадував б усі мої бажання,

Хто був б зі мною зараз, пліч-о-пліч.

Тепер мене самотність не лякає

Життя іде, не знаю його строк…

Слова летять і у віршах згорають

І я згорю, як досягну зірок…