І хвилею стривожить дикі трави…
Люблю, коли дзижчання дикий лет
Підносить небо вгору на октаву...
Люблю це літо, запах чабрецю
Що у повітрі розкошує й вабить.
Вслухаюсь, як осока ялівцю
Розповідає про пташині мандри.
Люблю отак згубитись у лісах,
Забувши про тривоги, місто, спеку.
Іти вперед, без стежки, без мети,
Іти, іти, іти … кудись далеко…
Немає коментарів:
Дописати коментар