Я не знаю що справжнє і щире

Я не знаю що справжнє і щире.

І не знаю я навіть себе…

От – лечу вже до тебе на крилах...

В мить наступну – шкодую про це…

Я не знаю тлумачень та знаків.

Не знаходжу прихований зміст.

Та як сумно – сідаю і плачу,

Як весела - й сміятись не гріх.

Але все ж коли йдеться про віру,

Віру в дружбу, стрімке почуття,

Я розгублена і кажу щиро, -

Я не знаю, не знаю життя.

Я не знаю тих слів, що потрібні.

Я не знаю, не знаю себе...

Я не чую душі голос срібний,

Коли бачу і чую тебе…