Я не змовчу!

Я не змовчу!

Не можу пройти поруч

Закривши очі й стиснувши вуста.

Я не змовчу!

Хочу власноруч

Цей камінь зрушити, щоб знов текла вода.

Вода, що принесе відраду й спокій.

Вода, що правду й істину в собі несе…

Так важко йти вперед, робити кроки

Та мушу, не чекаю,  інший не прийде….

Ненавиджу, коли не вірять правді!

Ненавиджу, коли шанують лжу!

Ненаджу, коли про інших судять

По- своєму, по собі! Не змовчу!

І не пробачу тих, що без поваги

Кидають людям чутки, як кістки…

Не поважатиму їх галасні ватаги

Повстану, не змовчу, навіть не жди!  

Хай буде все не легко. Різні сили!

Та я не страшусь, не тікаю, не скавчу!

Бо справжню правду – їм не загасити!

Не потушить як кволую свічу!

Я не змовчу!

І хай міцне каміння

Перепинило правді бистрий біг

Я не змовчу!

І сила джерела одвічна

Проложить новий шлях, новий потік!